На привітання зі святом 9 березня сьогодні були мені такі відповіді: перш, люди запитали, що за свято, друге - одна подруга просто надрукувала смайлики у відповідь, а інший товариш - просто розсміявся в обличчя - певне, моїй наївності - краще їй, чим тому, яку ще причину в цьому сміхові можна побачити... Ще одна знайома - в ній, принаймні, сподівалася знайти відгук, бо родом зі славленої своїм патріотизмом Галіції (а насправді - гріш йому ціна!) - хоч і вгадала, що за день, з примовкою "чи шо?", але на описані мною реакції перших двох осіб відповіда лиш: "буває"...
Істинно, ми люди без роду і племені, і нам комфортно бути такими, і дивитися глибше - ми не хочемо, та й для чого?!...
Ми краще будемо за радянською звичкою щиро і на совість святкувати 8 березня, ніж згадаємо, що 9 березня, мабуть, трохи важливіший день для нас як для нації.
Втім, чи є нація? І не треба звинувачувати державу в непроведенні відповідної культурної і освітянської політики... Якщо нам немає діла, то ніяка політика не допоможе позбутися нашого невігластва і міщанства, відсутності почуття приналежності до історії наших предків і культурної спадщини.
А відтак, з огляду на останні події в країні - президента ми таки маємо того, якого заслуговуємо, бо нам - все байдуже!
Тим не менше, вітаю тих, хто ще пам'ятає, хто він - сьогодні день народження Тараса Шевченка!
