Світ тісний..........

.......... Ти знала про це і раніше, але інколи це просто б”є тебе по лобі.. коли приходить подруга після зависання зі своїми гуртожитськими друзяками і каже, що одна з дівчат вчилася з ним в ліцеї. Ти це знала, вони не раз пересіклися на порозі твого блоку, вона - до сусідів, він – до тебе. Подруга продовжує: їй дещо розказали про нього, про нього до тебе. Ти знала. Частково. Він був „перший хлопець на селі”, дівчата падали штабелями, якщо не сказати лягали. Ти знала. Потім він зустрічався порівняно довго з однією, вона була стервозного характеру, але ти впевнена, що йому саме це і подобалось.. вони розійшлись.. він палив.. деякий час, а потім кинув. Ти про це знала. Приблизно. Точно знала про паління. Він палив, коли ти пішла. Він палить досі. Не тіш себе, ти не єдина, розійшовшись з якою, він запалив.
Але.. що ще вона сказала: як тобі вдалося його змінити, зробити не ревним до нових перемог, поводитись так, ніби вже сім”я?! – в ньому це було. Це є досі, ти знаєш. До чого він сказав, що тепер змінився, що такого, як він є тепер, ти не знала? Що цим хотів показати, що довести?
Ти часто про вас думаєш. Про вас двох. Він теж, ти знаєш. Але жоден не зробить першого (а насправді сотого, тисячного в вашій історії) кроку. Надто багато думаєте. Надто багато розуму. Надто багато образ і претензій. Надто багато спільних знайомих. Ти не хочеш мати його з усим його „придворним двором”. А він вважає, що коли ти пішла, то ти і мусиш повернутися. Він сам тебе не поверне. Але радо прийме. Можливо.
Щодня ви далі один від одного. Іноді здається, що простір звужується, і ви наближаєтесь, але це не так. І хоча кожен божиться, що багато чого зрозумів, це не так. Принаймні не так, щоб можна було почати з чистого аркуша. Не так, щоб хоч один з вас хоч спробував діяти. Ніхто. Жоден.
Чому не ти?! Ти ж дійсно завинила. Він теж, але і ти. Казала страшні речі. О так, ти це вмієш – мала вчителів. Вибачалася, і поступала так само. Чому? Хотіла, щоб сам тебе покинув. Все думаєш, є хтось кращий? Побачила? Є? А гірший, не думала? Як можна порівнювати?
Ні, ти ж втомилася все робити сама. Правда, але почасти. Ти ж давала зрозуміти: дій! Дій! Запроси, ні - забери мене кудись – пройтися, поїхати, сховатися від усих! Давай житимемо разом і не скажемо нікому. Давай сховаємо те, що між нами є і чого не мають інші від їх заздрих поглядів! Давай… Очевидно, так і не зрозумів. Або у тебе проблеми з комунікаціями. Або ти вже не актуальна в його житті, воно ж не стоїть на місці. Твоє ж теж не стояло, то які тут заперечення?! Так, ви варті один одного. От і вартуйте на відстані. Цікаво подивитися, що буде за вами за двадцять років.....................................................................................

Жахи суцільні!

блін, ну і важко ж було потрапити на власний блог (чи це тільки мені як особливо обдарованій?!) се виявилося набагато простіше, ніж здавалося!
ось вона - істина життя: не треба ускладнювати його собі, а також іншим (А., дякую за підтримку і допомогу на цій нелегкій і новій для мене стезі активного(вже третій пост за день, не як собі небудь!:) блоггера! :)

ви ніколи не чули такої ідеї, що життя на ті самі місця підбирає тих самих людей? тобто, приміром, якщо є кімната в гуртожитку, в якій живуть троє людей, причому їх склад з року в рік змінюється, то на місце людини, що вибула з кімнати, прийде схожа особа - не обов"язково зовні(що до певної міри не виключено), але майже гарантовано буде схожою внутрішньо - починаючи від звичок і закінчуючи ставленням до життя і оточуючих!
в моєму житті вже є принаймні два таких випадки, а якщо придивитися уважніше - їх значно більше.
наслідки такої закономірності навіть важко уявити, а ще важче визнати, яку суттєву роль вона відіграє в житті. це наче частинки однієї головоломки - якщо одна відпадає, то інша обов"язково з"являється на місце попередниці. а оскільки вона заповнює собою звільнену нішу, то схожість є облігаторною.
просто вчора вкотре стикнулася з проявами цієї закономірності. та що там - маю шанс спостерігати її щодня. навіть не знаю, чи воно на краще чи на гірше. розуміти, що твоє життя вже хтось оточив певними набором людей, склав такі собі соти твого оточення, не вкрай корисно, бо тоді виходить, що від тебе, власне, нічого не залежить.
на цій оптимістичній ноті доведеться прощатися, бо робочий день закінчено:)
уря-я-я!
летс гоу хоум енд хев е літл фун (останнє слово сказане з акцентом:)!!!!

Сподобалось!

ну, тепер при найменшому бажанні, яке зможе перебороти періодичні лінощі, зобов"язуюсь писати. (щось подібне я вже писала кілька разів починаючи вести щоденник: Любий Щоденнику, відтепер писатиму тобі щодня, розповідатиму все, що сталося зі мною в цьому чудовому/страшному (залежить від міри оптимізації настрою на момент написання:) світі, і тд.. лежить мій щоденничок вже пару років, і, певне, плаче за мною). так що, за висловлюваннями друга моєї подруги (сорі за плагіат): не факт:)

Заработало-ло!!!!

ну ось, і почалось забивання нет-простору зайвою купкоюю чиїхось думок!
(цікаво, чи подякують колись нам за це наші ж нащадки?! )
таке враження, що на роботі більше нічим зайнятися, як писати електронні щоденники.. звичайно, що є, але чомусь не хочеться працювати (вічна проблема суспільства споживачів:), тому під виглядом активної зайнятості ти починаєш строчити на клаві зовсім неробочі тексти.
ха-ха, а ніхто і не здогадається!!!! :)
треба ще розібратися з настройками в цій чудо-ситемі, аби проивести інтерфейс свого блогу до бажаного вигляду (боже, дай натхнення на цю благородну справу:)
зараз перевірю, що там вийшло, і, якщо сподобається, напишу ще!