Я – проект. Мене створили і наділили здатністю... існувати. У тому вигляді, який задумав мій творець задля мого-свого успіху. Мене знайшли на вулиці/у барі/ресторані швидкого харчування або відібрали шляхом модного тепер процесу - кастингу в межах якогось телешоу із сотень таких самих як я. Мені змінили зовнішність, провівши купу різноманітних хімічних і технічних процедур з моїм волоссям, обличчям, фігурою, створили образ, модель поведінки на публіці, навчили, що говорити, коли спитають, і як багатозначно мовчати, коли ні. Мене навчили рухатись так, як любить публіка, ефектно роздягатися, або і зовсім ходити майже голим на сцені і часто поза нею, бо sex sells, а мені треба продаватися. Ви не подумайте, я і сам маю деякі завдатки – трохи поспівую, підтанцьовую, та й протилежна стать і без того звертала на мене увагу. Але ж тепер я – секс-символ! Так говорять про мене нещасному затурканому народові з телевізорів у вагонах метро, аби він неодмінно купив мій диск і приніс мені та моєму творцеві свої 20 гривень. На мене хочуть бути схожі тисячі, побути зі мною принаймні мить мріють мільйони! І нічого, що мої простенькі пісеньки чужою мовою ніяк не сприяють духовному розслабленню, не кажучи вже про духовний розвиток цього народу, може йому того і треба – простенької пісеньки про підліткову закоханість, великі гроші, які їм ніколи не бачити, і нічні пригоди-походеньки в гламурному клубі столиці, бажано якоїсь іншої країни. Ви так не думаєте? Ну то киньте в мене камінням, якщо не хочете бути на моєму місці!
Ми – проект. Так, іноді нас в проекті буває більше однієї. Кожна потрапила сюди по різному – участь однієї забезпечив татко, іншій – її таємний спраглий до розваг спонсор, аби потішити свою кицю, бо ж дуже хотіли обидві слави видатних співачок. Але часто нас запрошують для роботи в проекті просто з вулиці – саме так пощастило нашій третій, то ж за людину ми її не дуже маємо. Наш творець вважає, що коли нас буде двоє/троє/четверо у проекті, то так ми охопимо більш широке коло серед публіки, бо на кожну з нас – свій покупець. В такому випадку ми стаємо зусиллями наших роботящих імідж-мейкерів схожими одна на одну, але так, щоб трохи відрізнятися – як правило, різний у нас колір волосся (білявка, чорнявка, руда) і суконь, якщо такі на нас є. Нас хочуть всі чоловіки, які тільки глянуть, як ми спокусливо викручуємося і відкриваємо наші ротики співаючи, а малолітні дівчатка мріють бути на нашому місці. Ми купаємося в розкошах, вештаємося з зухвалим поглядом по найрозкішніших бутіках нашої і не тільки столиці, проводимо купу часу в спа-салонах, де над сексуальністю наших тіл працюють десятки професіоналів своєї справи. Нас запрошують на інтерв’ю в різні засоби масової дезінформації, на голі фото сесії до глянцевих жіночих і (о, боже!) чоловічих журналів, на світські раути і вечірки. Ми почуваємося зірками, коли співаємо своїх пісеньок на цих самих світських вечірках або приватних днях народженнях „великих” людей або їх пасій під фонограму, записану за допомогою комп’ютера, аби достатньо підтягнути наші, ніде правди діти – не за них нас брали – слабкі або й відсутні, голоси. По закінченню програми купаємося в оваціях, квітах і хтивих поглядах цих самих „великих”. Ми не задумуємося про ті гроші, які ми заробляємо, збираючи повні зали під час концертних турів і випускаючи щопівроку симпатичні альбоми на десять пісеньок, бо їх контролює наш творець – він краще знає, як їх витратити так, щоб стало ще більше. А все необхідне він нам дає. І своєю ласкою не обходить жодну. Він навіть подарував нам підписку на нове найпопулярніше жіноче видання в цій країні – „Лоу Ай К’ю” – аби ми могли тішитися нашими регулярними зображеннями на його обкладинці та шпальтах першими. Ми щасливі. А наші мами спокійні за наше майбутнє, бо слава не дасть нам пропасти, а попит на наш продукт буде завжди.
Хочете як ми? Зась! Бажаємо вам неуспіху, бо нащо ж ділити такі блискучі перспективи з конкурентками?!
