Ми познайомилися за досить звичайних обставин, якщо в житті такі взагалі бувають. Можливо, я сприймаю все не зовсім об»єктивно, бо не можу влізти в чужу шкуру, але далі – моя версія, мій погляд.
Ти побачив мене, тоді почув. Я теж побачила тебе, а потім і твою обручку. Кругом тебе крутилося багато дівчат, бо тебе не можна не помітити, до того ж вирізняєшся страшенною приємністю в спілкуванні. Це вже було з»ясовано пізніше. Їх було багато – всім кортіло принаймні поговорити – « такой пріятний мальчік». Але ти обрав мене. В перший же вечір, чи, пак, ніч - проговорили невідомо скільки. Прогулялися під місяцем, подивилися на воду в озері посеред лісу і на передранішній туман над ним. Прощатися було важко. Розійшлись по кімнатах. Шкода, що все це – останній вечір тижневої зміни в літньому таборі, метою якого було почати заливати в наші душі так звану корпоративну культуру. Менше з тим.
Переписка короткими повідомленнями – ми в різних автобусах, що везуть нас назад до Львова, а потому – до Києва. По поверненню – періодичні зустрічі на обід, каву, випадково на корпоративах. Довго не могла зрозуміти, до чого ми йдемо. Ти рано одружився і багато пропустив того, що мало належати до студентського шаленого і не зовсім життя. Тобі довелося рано подорослішати, але я бачила, хто ти є насправді – молодий батько, одружений хлопчик.
По-малу стосунки стали розвиватися, бо спілкуватися було легко – однаково про серйозне і смішне. Нарешті тема твоєї сім»ї вийшла із зони ввічливого уникання. Стало легше – ми майже друзі.
За пів року – еволюція вражаюча – спільні плани на майбутнє, дружні, партнерські, які хочеться, щоб справдилися для нас обох.
Але, що вражає найбільше – це те, як ти в мене віриш. Ти бачиш щось таке, чого, здається, не бачу навіть я. І говориш про це. Словами, поглядом, усмішкою, мовчазною підтримкою, готовністю допомогти.
Ти віриш в мене. І я щаслива, що ти одружений. Бо таким чином ми не зіпсуємо те, що виникло між нами. Щось з цього таки буде, але краще, ніж воно могло би бути, ніж якби ти був вільний. Не знаю, чи зрозумієш, що маю на увазі, але, певне, зрозумієш.
За півтори години настане день твого народження. Щиро бажаю тобі всього найкращого, щастя твоїй сім»ї, особливо твоїй маленькій – нехай татко здійснить всі мрії донечки!
12 лютого, 2009 року
23.30 за московським часом
Новоросійськ, Росія
No comments:
Post a Comment